27 листопада 2024 року доцент кафедри Урбаністики та містобудування ННІ АДОМ, канд. арх. Катерина Чечельницька взяла участь у ювілейній Х Всеукраїнській науково-практичній конференції «СПАДЩИНА УНІВЕРСИТЕТУ: Історія. Освіта. Наука. Культура. Особистість». Тема доповіді: «До 90-річчя заслуженого архітектора України Кравця Володимира Йосиповича». Цікавий змістовний виступ був наповнений особистими спогадами. Презентаційний матеріал віддзеркалив основні етапи життя та творчості видатного Харків’янина.
Кравець Володимир Йосипович (1935-2022) заслужений архітектор України, доктор архітектури, професор, член-кореспондент Академії архітектури України, художник театру, графік, аквареліст, вчений, педагог.
•1957-1963 рр. – навчання у Харківському художньому інституті;
•з 1963 р. – член Національної спілки театральних діячів України;
•1963-1965 рр. – робота у Харківському театрі ляльок ім. Н. Крупської;
•з 1968 р. – член Національної спілки художників України, голова секції художників театру, кіно та телебачення Харкова;
•1965-2022 рр. – робота у ХІБІ/ХДТУБА/Харківському національному університеті будівництва та архітектури (57 років);
•1995-2020 рр. – завідувач кафедри образотворчого та декоративного мистецтва ХДТУБА/ХНУБА (25 років).
Оформив понад 60 вистав у театрах Харкова, Києва та інших міст СРСР. Учасник Всеукраїнських та Міжнародних мистецьких виставок. Твори зберігаються у музеях України. Захистив докторську дисертацію за темою: «Цілі та засоби колористичного формотворення в архітектурі». Проводив наукові дослідження у галузі математичного моделювання зорового комфорту, архітектурної композиції та колористики. Реалізовані архітектурно-містобудівні проєкти у м. Кривий Ріг, м. Старий Оскіл та інших.
«Видатний Вчитель, який виховав багато поколінь архітекторів та художників. Вчений, який створив наукову школу, що успішно розвивається. Художник театру, графік, аквареліст, який зібрав чудову плеяду майстрів на кафедрі Образотворчого та декоративного мистецтва ХНУБА, яку очолював багато років. Поет, який опублікував кілька збірок своїх творів. Друг, до якого всі ми могли звернутися за порадою та підтримкою. Без Майстра ми втратили частку високих традицій, які зробили національну архітектурну школу яскравим явищем не лише в Україні, а й далеко за її межами. Сьогодні ці традиції живі і продовжуються в його численних учнях та послідовниках. Кожен, хто знав Володимира Йосиповича, безмірно поважав його за професіоналізм, яскравий талант та доброту. Його думки, творчість та ідеї назавжди залишаться у професійному ядрі Харківської архітектурної школи та відобразяться у роботах прийдешніх поколінь талановитих молодих архітекторів».
